Текстильна промисловість значною мірою покладаєтьсябарвникS для виробництва яскравих і тривалих кольорів на тканинах. ЦібарвникS сформулюється з використанням різних хімічних сировини, які можна класифікувати на синтетичні та природні сполуки.
1.Барвникs:
Більшість сучасних текстильних барвників - синтетичні, отримані від нафтохімічних речовин та вугільного дьогтю. Ключові хімічні сировини включають:
Ароматичні аміни: такі як анілін та бензидин, використовуються як проміжні продукти в азо -барвниках (найбільший клас барвника).
Нафталін та антракінон: необхідні для виробництва ПДВ та розсіювання барвників, відомі своєю кольоровою швидкістю.
Сірчана кислота та азотна кислота: використовується в процесах сульфнації та нітрування для підвищення розчинності барвника.
Формальдегід: виступає фіксуючим агентом у реактивних та прямих барвниках.
2. ПрироднийБарвникs:
Хоч і рідше, деякібарвникS походить від рослин, мінералів або комах. Приклади включають:
Indigo: екстрагуватися з рослин індигофери, що використовуються для фарбування джинсовим джинсом.
Alizarin: родом з Madder Root, тепер синтезований для червоних відтінків.
Дубильні речовини: Мортани на основі рослин, які покращують адгезію барвника.
Допоміжні хімічні речовини:
Фарбування також вимагає таких добавок, як:
Зниження агентів (гідросульфіт натрію): для солюбілізації барвника ПДВ.
Окислюючі агенти (перекис водню): для фіксації барвників на волокна.
ПАР: Поліпшення проникнення барвника та рівномірності.
Екологічні міркування:
Багато синтетичнихбарвникПопередники (наприклад, бензидин) токсичні, що спонукає до переходу до екологічно чистих альтернатив, таких як біологічно розкладаєтьсябарвникS та водна основа.
Підсумовуючи, текстильбарвникS залежить від різноманітної хімічної сировини, врівноваження кольорів, витрат та стійкості. Успіхи зеленої хімії мають на меті зменшити вплив цих процесів на навколишнє середовище.






